Їх суперечливість вказує на те, що не було і не буде єдиного вседоступного і всезагального рецепту досконалого процесу виховання і навчання.
Проте, розходячись у поглядах на
деякі аспекти педагогічного процесу, науковці все ж сходяться на доцільності
дотримання певних принципів у навчанні і вихованні дітей. Серед них – принцип
народності. Він полягає у здійсненні навчального та виховного процесу рідною
мовою, у вивченні рідної історії та культури, у використанні елементів
народознавства, етнографії, фольклору у вихованні дітей. Ключовими поняттями
цього принципу є національна школа та національна система виховання.
В.Скуратівський, наш земляк,
слушно зауважує: ”Людина, котра необізнана
з етнічною своєрідністю власного народу, не осягнула духовного набутку
попередніх поколінь, уподібнюється до перекотиполя, яке нездатне будь-де знайти
собі прилисток; таких людей образно називають Іванами без роду-племені або ж
манкуртами, яничарами”.
Ще К.Ушинський писав: ”Незважаючи на схожість педагогічних форм усіх
європейських народів, у кожного з них своя особлива національна система виховання,
своя мета і свої особливості для досягнення цієї мети. Ставши одним із
елементів державного і народного життя, громадське виховання пішло в кожного
народу своїм особливим шляхом, і тепер кожен народ має свою окрему
характеристичну систему виховання”.
К.Ушинський палко відстоював
природне право кожного народу мати національну школу та національну систему
виховання.
Відомий український педагог Софія
Русова стверджувала: ”Національне виховання забезпечує кожній нації найширшу демократизацію освіти, коли його
творчі сили не будуть покалічені, а, навпаки, дадуть нові, оригінальні, самобутні
скарби задля вселюдського поступу: воно через пошану до свого народу виховує в
дітях пошану до інших народів...”
Іван Огієнко закликав: “Бережімо
все своє рідне. Бережи, щоб не винародовитися, щоб не забути народу, з якого ти
вийшов. Бережіть свою віру, звичаї, свою мову, і тим збережете національну
істоту свою”.
Життєву природність національної
школи вмотивував Яків Чепіга: ”Освітити дитину – значить розвинути її духовно
та фізично, задовольнити прагнення її природи згідно з загальнолюдськими
прагненнями добра і правди. Природа дитини, зо всіма її національними
особливостями, початок яких в глибині минулих часів рідного народу, підпада
еволюційному розвитку народного організму. І тільки силоміць гнобителям народу
вдавалося відлучити дитину від її природної єдності з її нацією, знищити
національні особливості – зірвати з дерева листя, обламати гілки і зоставити
один стовбур... За такого духовного пограбування народу... дитина б загубила ту
духовну красу, що надає їй національність... Знищити національність у духовному
житті людини – це відтяти крила її могутньому духу, один помах котрих заносить
людину на недосяжну височінь національної творчості”.
На сучасному етапі національна
система виховання визначається як історично зумовлена і створена народом
система поглядів, переконань, ідеалів, а також традицій, звичаїв, обрядів,
практичних дій, спрямованих на виховання підростаючого покоління в дусі
культурно-історичної спадщини, духовності нації.
Ідеалом виховання є гармонійно
розвинена, високоосвічена, соціально активна й національно свідома людина, що
наділена глибокою громадянською відповідальністю, високим духом, моральними
якостями, родинними і патріотичними почуттями, є носієм кращих надбань
національної та світової культури, здатна до саморозвитку і самовдосконалення.
Головна мета національного
виховання – набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування
духовних надбань українського народу, формування у молоді, незалежно від
національної приналежності, рис громадянина Української держави, розвиненої духовності,
моральності, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури.
Державна національна програма
“Освіта” ( Україна ХХІ століття) виділяє принцип національної спрямованості
освіти, що полягає у невіддільності освіти від національного ґрунту, її
органічному поєднанні з національною історією і народними традиціями,
збереженні та збагаченні культури українського народу, визнанні освіти важливим
інструментом національного розвитку і гармонізації національних відносин.
Серед основних шляхів та засобів
реалізації завдань національної системи виховання автори книги “Основи
національного виховання” називають рідну мову, родовід, історію, краєзнавство, природу рідного краю,
народну міфологію, фольклор, національне мистецтво, народний календар,
національну символіку, народні прикмети, вірування, релігійні виховні традиції,
родинно-побутову культуру, національні традиції, звичаї і обряди та національну
творчість.
Вони наголошують, що традиції,
звичаї й обряди об’єднують минуле і майбутнє народу, старші й молодші
покоління, інтегрують етнічну спільність людей у високорозвинену сучасну націю.
Традиції і звичаї – це своєрідні віковічні духовні устої розвитку народу,
нації, які втілюють у собі кращі досягнення в ідейному, моральному, трудовому і
естетичному житті. Практично прилучаючись до традицій, звичаїв і обрядів народу,
молодь вбирає в себе їхній філософський, ідейно-моральний, психологічний і
естетичний зміст, поступово стаючи невід’ємною частиною рідного
народу, нації.
В.Г.Кузь наголошує, що
спостерігається пряма закономірність виховання: чим глибше проникнення молоді в
скарбницю матеріальної і духовної культури Батьківщини, вітчизняної історії і
осмислення нею найвищих досягнень своєї нації, тим глибші патріотичні почуття,
стійкіші громадянські пориви. Це забезпечує прилив сил, внутрішньої енергії,
вищою стає продуктивність навчання, трудової діяльності в ім’я народу,
Вітчизни.
Кожна нація у своєму розвитку
відібрала найкраще з досвіду поколінь і уклала вічний підручник, назва якому –
народна педагогіка. Сила народної педагогіки саме в тому, що корінням своїм
вона сягає в традиційні родинні зв’язки, скеровує життя людини в єдиний з
природою біологічний ритм. Педагогічна культура українського народу знайшла
своє відображення у фольклорі, народних виховних традиціях, етнографічному
матеріалі, святах і обрядах, досвіді родинного виховання, у трудовому і
громадському житті і стала важливим виховним компонентом. На думку Ю.Руденка, без народної педагогіки, як без коріння чи фундаменту, не
може повноцінно розвиватися сімейна, дошкільна і шкільна практика виховання
дітей. Відрив наукової педагогіки від народної рівнозначний замуленню
першоджерел, втраті історичних витоків навчання і виховання, їхніх
культурно-національних основ.
За словами М.Стельмаховича, народна педагогіка наймудріша, бо засновником її є не
окрема людина, а цілий народ. Вона також найавторитетніша, найідейніше,
найпрогресивніша, найбагатша, найгуманніша та найдемократичніша. Саме у ній, за
його словами, втілено духовне насліддя нації, закладено культурно-історичні
традиції.
Педагогічний вплив народної
педагогіки на формування особистості важко переоцінити. Діти й підлітки
сприймають її легко, природно і просто, часто навіть не відчуваючи, що їх
виховують. Очевидно, це дало підставу К.Ушинському стверджувати: “Виховання,
створене самим народом і побудоване на народних основах, має ту виховну силу,
якої немає в найкращих системах, побудованих на абстрактних ідеях або
запозичених в інших народів”. Наприклад, прищеплення
змалку працьовитості, любові до своєї мови та країни, почуття приязні до інших
народів, знання родоводу, шанобливе ставлення до батьків, землі, хліба, охорона
честі родини, піклування про молодших, хворих, людей похилого віку, шанування
народних звичаїв, традицій, національної атрибутики – ось неповний перелік
того, чому вчить народна педагогіка.
Не дивлячись на те, що витоки
української національної системи виховання сягають глибини віків, запровадження
її на сучасному етапі супроводжується певними труднощами, які викликані
історичними передумовами. По-перше, велика кількість людей, внаслідок багаторічного
панування у нашій країні тоталітарного режиму, не спроможна швидко сприйняти
зміни системи цінностей, що відбулася, точніше кажучи, повернення до життя
споконвічних цінностей українського народу. Багато хто ще не досяг розуміння
значущості та цінності нашого культурного спадку. Зрозуміло, що діяльність
педагогів, які стоять на подібних позиціях, не може принести бажаних
результатів у справі розбудови національної системи освіти, але такі люди є –
отже, потрібно враховувати цей фактор.
По-друге, існує проблема
відсутності достатньої кількості педагогів-професіоналів, що забезпечили б
практичне застосування у виховній роботі шкіл
теоретичних положень, що викладені у працях науковців. Тобто можна
говорити про невідповідність між кількістю теоретичних розробок та їх практичним
втіленням.
По-третє, сучасна молодь мало
цікавиться вивченням народних обрядів та звичаїв. Це ще раз доводить думку про
те, що виховання в дусі любові та поваги до усього національного потрібно
починати з ранніх дитячих років. З іншого боку, це повинно спонукати педагогів
до пошуку нових підходів, способів зацікавлення молоді з метою прилучення її до
культурної спадщини нашого народу, що може відбутися тільки за умови наявності
у них почуття патріотизму та стійкої громадянської позиції.
Сьогодні відбувається активний
пошук шляхів подолання цих труднощів, виходять праці науковців, присвячені
розробці питань, пов’язаних із впровадженням основних принципів національного
виховання у систему освіти. Особлива увага приділяється використанню народних
традицій, звичаїв та обрядів як засобу формування у підростаючих поколінь сукупності
життєво важливих якостей, що є складниками народної духовності.
На нашу думку, заслуговує на увагу
досвід роботи педагогічного колективу загальноосвітньої школи №6 І-ІІІ ступенів ім. В.Г. Короленка м.Житомира.
У вересні 2000р. новопризначений
заступник директора з виховної роботи Нестерова А.І. з огляду на виявлений
шляхом анкетування незадовільний стан впровадження засад національного виховання
у школі, згуртувавши навколо себе вчителів-однодумців, запропонувала провести
педагогічну раду на тему “Оновлення змісту виховання в національній школі, форм
і методів виховної роботи в умовах розвитку української державності”, на якій
було затверджено проблемну виховну тему школи “Забезпечення умов для
самореалізації особистості відповідно до її здібностей, нахилів та уподобань на
основі використання надбань народної педагогіки”. Була розроблена тематика
лекторію для батьків: ”Виховні традиції української родини”, “Впровадження
народної деонтології у вихованні дітей”, “Український виховний ідеал та
духовний світ підлітка”, “Використання методів народної педагогіки у вихованні
моральних якостей дитини та формуванні національної свідомості” тощо та батьківських
зборів: “Спільна діяльність школи та родини по розвитку у школярів потреб у
самоосвіті, духовному та фізичному самовдосконаленні та формування активної
громадянської позиції”, “Попередження шкідливих звичок у дітей та виховання
прагнення до здорового способу життя у світлі вимог народної педагогіки” тощо
(додаток №1).
Відповідно
було проведено методичне та практичне навчання класних керівників, класоводів
та вихователів груп продовженого дня щодо вирішення проблемної теми школи. На
засіданнях методичного об’єднання класних керівників, класоводів, вихователів
груп продовженого дня розглядалися питання: “Органічна єдність методів
виховання, навчання та розвитку дитини в народній педагогіці”, “Виховання
гармонійно розвиненої особистості на засадах етнопедагогіки”, “Педагогічне
керівництво інтелектуальним, духовним та фізичним самовдосконаленням
особистості на основі оволодіння народною деонтологією”, “Українська народна
педагогіка - основа громадянського виховання” тощо.
В
річному плані школи по всіх напрямках виховання (патріотичне, морально-етичне,
естетичне, екологічне, трудове, фізичне) передбачені заходи, спрямовані на
вирішення виховної проблемної теми школи на засадах народної педагогіки,
класним керівникам запропоновані теми виховних годин, колективних творчих справ
для роботи з учнями в класах.
Так,
аналізуючи роботу по напрямку “Героїко-патріотичне виховання та народознавча робота” за минулий рік,
можна назвати теми виховних годин, проведених у класах: “Стежками рідного
краю”, “Полеглі під Крутами”, “Моя соборна Україна”, “У боротьбі за
незалежність”, “Народні ремесла”, “Народний календар”; відзначення народних
календарних свят; заходи: посвята в козачата учнів школи І ступеню; заочні
походи по вивченню рідного краю; конкурс патріотичної пісні, присвячений Дню
українського козацтва; свята рідної мови; турніри знавців народної мудрості;
вечір пам’яті “Сини землі поліської”; закликання птахів на Кам’янці; гра
“Забава-показуха” з елементами обрядодійства Полісся; інсценування
“Народознавчого запитальника”; конкурси “Україночка” та “Ми роду козацького
діти”; брейн-ринги на етнографічну тематику; літературно-музичне свято “Наш
Шевченко”; конкурс знавців рідної мови серед 3-11-х класів; екскурсії до
обласного краєзнавчого музею, музеїв В.Короленка та С.Корольова; заняття учнів
школи І ступеню за інтегрованим курсом “Художня праця” ( автор програми В.П.Тименко),
який базується на засвоєнні народних традицій нашого регіону; участь в
учнівському русі “Моя земля – земля моїх батьків” екологічного загону “Живи,
Земле” та фольклорного гурту “Джерельце”.
Закликання птахів
молодшими школярами
Найкраще працюють в цьому
напрямку класні керівники Кондратюк В.А., Коновалова Л.Л., Місевич Н.М.,
Романюк Н.Ю., Прищак Н.М., Бовсуновська Т.В., Міщенко Л.В.
Ефективною є діяльність Дитячого
Об’єднання козачат “Житичі”, яке нараховує 371 дітей. На момент створення
Об’єднання до нього входили учні трьох класів, а в поточному році приєдналися
ще одинадцять. Шкільний кіш поповнився куренями “Козацька чайка”, “Юні
козачата”, „Козацька шабля”, „Козачатко”, „Джура”, “Відважні”, „Поліські
козачки”, “Котигорошко”, „Козачок”, кожен з яких має своє гасло та пісню.
Посвята в козачата відбувається урочисто та святково з обов’язковою присутністю
вчителів та почесних гостей із Крайового товариства “Поліська Січ”.
Посвята в козачата
учнів 2Д класу
Між козацькими куренями проводяться змагання,
забави, конкурси козацької пісні, на кращого козака, козацькі перегони (додаток
№2).
Конкурс на кращого
козака
Найактивніше працюють класоводи
Новік М.Є., Самолюк В.А., Корсовецька Д.М., досвід роботи яких вивчений
адміністрацією школи і запропонований для впровадження в практику іншим
педагогам.
Клуб
юних правознавців “Ерудит” розглядає на своїх заняттях питання народної
деонтології щодо громадської моралі, громадського осуду і суду; провів захід
для 9-х класів “Посвята в парубоцтво на Поліссі”, на якому члени клубу
розповідали про права і обов’язки, правила поведінки хлопців і дівчат в
українському селі. Правовиховне спрямування мали виховні заходи:
- вечір повноліття “Ми
майбутні громадяни України”;
- рольові ігри “Дружба з
правилами поведінки” (7-8 класи);
- вечір питань і відповідей
(10-11 класи);
- дискусія “Чи у вас, як у
нас ...” (9 класи).
Морально-етичне виховання з використанням народної
деонтології успішно здійснюють вчителі школи
на виховних годинах “Скрізь добре, а вдома найкраще”, “Слава золотим
рукам”, “Тепло отчого дому”, “Господаря видно з подвір’я”, “Нема в світі, як
родина”, “Краса врятує світ”, “Шануй батька та матір свою”, “Моє Полісся”,
“Нащо клад, якщо в сім’ї лад” тощо та заходах:
- “Турнір знавців народного
етикету” (8 класи);
- усні журнали “Що нам
розповідають наші імена” (6 класи);
- дискусії “Чим ми можемо
пишатись” (9-11 класи);
- вечір “Душі людської
теплота” (9 класи);
- бесіди “Довір’я загубити
легко”, “Чого я соромлюсь” (7 класи);
- ранішники “Як Батьківщина
й сонце, мати в нас одна” (6 класи);
- тестування “Чи ми з
Оверком дружимо?”, “Чи гордий ти, чи чваньковитий?” (4 класи).
Продовжувалася благодійна
діяльність учнів ЗОШ №6 по збору книг, іграшок, одягу, консервованої продукції
для дітей, позбавлених батьківської уваги з обласного Дитячого притулку, інтернату
для дітей-сиріт в с.Денишах, спецшкіл-інтернатів для дітей з вадами
здоров’я в с.Березівці, Потіївці, Кмитові,
для ветеранів праці і війни у Будинку-інтернаті для осіб похилого віку. Надання
допомоги зазвичай супроводжується виступом хору, фольклорного гурту “Джерельце”
та спільними іграми і розвагами з вихованцями інтернатів.
З подарунками на Різдво – до
Будинку-інтернату ветеранів праці
В екологічному вихованні
широко використовуються елементи народознавства Полісся, про що свідчать теми
виховних годин:
- “Дозволь мені, мати,
криницю копати”;
- “Кам’янка просить
допомоги”;
- “Вода в житті української
родини”;
- “Червона книга Полісся”;
- “Бережи природу - предків
заповіти”;
- проведення ранків “Знай і бережи” (1 класи),
“Свято зустрічі птахів” (3 класи), “Закликання весни” (3 класи), “Свято землі”
(4 класи) за участю батьків;
- проведення “Уроків з
природою” (6 класи);
- конкурси плакатів
“Чорнобиль очима дітей”, малюнків – “Бережи природу – бережи життя” (6-11
класи);
- участь у міській
експедиції “За чистоту Кам’янки” (10-11 класи).
Поліський обряд
водіння Куста
У школі існує екологічна агітбригада, яка базує свою роботу на автентичних
фольклорних матеріалах Полісся (сценарії додаються - №3,4,5,6), що дає змогу
щороку посідати призові місця на міських та обласних екологічних фестивалях.
В річному плані виховної роботи
школи фізичне виховання та утвердження здорового способу життя
передбачає проведення “Козацьких перегонів” (1-4 класи), спортивних змагань
“Тато, мама і я – спортивна сім’я” (2 класи), “Козацьких забав” (6-7 класи),
“Козацьких турнірів” (8-9 класи), судів над шкідливими звичками (10 класи),
бесід про парубочу стриманість та дівочу честь (8-9 класи), дискусій “Чи треба
козаку люлька?” (9-11 класи); використання методичних рекомендацій “Дитячі
грання Житомирщини”, складених за
матеріалами фольклорних експедицій, вихователями груп продовженого дня та
вчителями школи І ступеню під час
перерв.
Учасники козацького турніру
Художньо-естетичне виховання у школі передбачає як забезпечення художньої освіти учнів, вивчення
народної творчості на уроках та поза ними, так і роботу з обдарованими дітьми
по розвитку їх творчих здібностей. Протягом минулого року всі класи школи
відвідали обласний краєзнавчий музей, зокрема, виставкові зали “Традиційна
садиба на Поліссі”, “Вбрання поліщуків у ХVII-XIX століттях”, “Історія
козацтва”, “Писанкарство України”. Враховуючи багаторічні зв’язки музею з
гуртом “Джерельце” у проведенні спільних заходів, адміністрація музею
влаштувала для учнів школи День відкритих дверей. Відбуваються зустрічі учнів з
місцевими художниками Б.Портним, Ю.Камишним, Т.Мілош, С.Зеленою; житомирськими
митцями І.Сльотою, А.Шевчуком, М.Марценюком, М.Залевською.
Шкільний фольклорний
гурт “Джерельце” щорічно бере участь у відкритті конкурсів писанкарства
“Розмалюю писанку” в Обласному центрі науково-технічної творчості учнівської
молоді, виставок декоративно-ужиткового мистецтва поліських майстрів у музеї
В.Короленка, обласній бібліотеці, облдержадміністрації.
Художньо-естетичному
вихованню сприяють організація та оформлення шкільних виставок, конкурсів
дитячої творчості:
- поробок з природного
матеріалу “Барви Покрови” (1-11 класи);
- витинанок “Різдвяні
фантазії” (2-6 класи);
- різдвяних оригінальних
подарунків “Щастя Вам, здоров’я на многії літа” (7-9 класи);
- рушників старшокласниць
“І на тім рушничкові ...”, „На щастя, на долю”;
- писанок “Великдень в
наших душах” (7-8 класи);
Важко переоцінити роль
різноманітних оглядів-конкурсів, творчих змагань між учнями школи для розвитку
їх творчих здібностей, нахилів та інтересів, збагачення художньо-образного
сприйняття та духовного світу. Значна частина з них базується на знаннях, вміннях
та навичках в галузі народної творчості та декоративно-ужиткового мистецтва,
яким дітей навчили майстри своєї справи – вчителі обслуговуючої праці Романюк
Н.Ю., образотворчого мистецтва – Расновська
І.Є., початкових класів – Шевченко В.С., Андрійчук С.Б., Андрух В.Л., музики –
Матюшенко О.Г., педагог-організатор Нестерова А.В.
У школі проводяться конкурси
колискових пісень для 1-3 класів у рамках свята “З чого починаємось ми”, заходи
для груп продовженого дня “Народна гра – школа виховання”, огляди-конкурси
колядок та щедрівок “Зіронька ясна на небі сяє”, народної казки “У світі
дитинства” (1-7 класи), юних господарочок “Я україночка” (6 класи),
інсценованої народної пісні “Вже вечір вечоріє” (8-11 класи), знавців народного
гумору “Народ скаже, як зав’яже” (6-9 класи).
Конкурс господарочок
У школі практикуються традиційні
виставки вишитих серветок, поробок з природного матеріалу, витинанок, малюнків,
вітальних листівок, плакатів, присвячених святам народного календаря. Щорічно
проводиться виставка виробів ажурного
бісероплетіння, паперової пластики, випалювання по дереву, лозоплетіння та
писанкарства.
Виховання поваги до старших:
вчителів, батьків, мам, бабусь і дідусів є неможливим без використання
етнопедагогіки, що вимагає від педагогів і батьків знання народної дидактики –
одного з важливих розділів народної педагогіки. Тому до участі в роботі
лекторію “Батьківський всеобуч” залучаються працівники відділу фольклору та
етнографії краєзнавчого музею (старший науковий працівник В.І. Невеська);
провідні спеціалісти з Обласного науково-методичного центру народної творчості
Н.І Русакова та Г.В.Шубіна, лікар-педіатр, народознавець І.І.Бондарчук,
викладач педуніверситету М.В.Масловська. В школі відбуваються спільні з
батьками ранішники, свята, екскурсії на природу, спортивні ігри, відвідування
театру. В минулому році були організовані виставки спільної творчості
багатодітних сімей Левківських, Гаврилових, Пархомчуків (вишивка), Баранчуків (в’язання, вироби з
пластикових пляшок), Бернацьких (лозоплетіння), Остапенків (вироби з природного
матеріалу), Самохвал (витинанка, вишивка), а сім’я Нестерових двічі ставала переможцем
міського фестивалю “Квітни, моя родино” в номінаціях “Народно-ужиткове
мистецтво” (писанкарство, вишивка, паперова пластика) та “Народне
обрядодійство” (“Закликання весни”, “Перший вихід у поле”).
Традиційним у школі стало
святкування Дня Матері, яке супроводжується організацією виставок малюнків,
вітальних листівок, творів, віршів на тему “Ой маю я три матері”, сімейних
реліквій, кулінарних виробів „Наші таємниці”. У школі існує постійна виставка
вишитих робіт мам і бабусь учнів “Червоне – то любов, а чорне – то журба”,
щорічно влаштовуються виставки робіт старшокласниць, організовуються святкові
вечори для багатодітних сімей до Дня сім’ї.
Окремо по класах проводяться
зустрічі з бабусями, дідусями до Дня громадян похилого віку, заходи “Бабусина
скриня”, “Про що розповідає фотографія”, “Шануй батька й матір свою”, “Дідусева казка”, “Наші
обереги”; оформляються дерева родоводу.
Плідною є співпраця школи та
підліткового клубу “Мрія” по реалізації виховних завдань Концепції виховання в
національній системі освіти за місцем проживання учнів школи. У спільному плані
роботи є такі заходи:
- “Моя сім’я – моє
багатство” (за участю творчих сімей);
- “Ой прийшла весна, ой
прийшла красна” (за участю гурту “Джерельце”);
- участь виконавців
народної пісні у міському фестивалі “Зоряні надії”;
- участь сімейних творчих
колективів у фестивалі “Квітни, моя родино”.
До вирішення виховної проблемної
теми школи докладають свої зусилля і органи учнівського самоврядування. У школі
активно працює сектор учкому “Відродження”, який ініціює проведення
загальношкільних колективних творчих справ народознавчого спрямування. Його
члени Пархомчук Ольга та Бичківська Вікторія, які одночасно є учасниками фольклорно-етнографічного
гурту “Джерельце”, здійснюють підбір питань для проведення інтелектуальних
ігор, брейн-рингів тощо, запрошують
цікавих творчих людей на зустрічі та для участі в заходах. На щотижневих зборах
командирів вони пропонують коротку інформацію про свята народного
календаря, слідкують за своєчасною
зміною матеріалів на Дошці учнівської ради, яка стосується народних свят, їх
походження, атрибутики та притаманних їм звичаїв, обрядів, традицій. Сектор
“Відродження” є безпосереднім організатором виставок декоративно-ужиткового мистецтва,
які проводяться згідно річного плану школи.
При підготовці більшості виховних
заходів, які проводяться у школі вчителі використовують фольклорні матеріали,
викладені у працях народознавців, а також ті, що зібрані безпосередньо у селах
Житомирщини гуртом “Джерельце” під час фольклорних експедицій. Збором, записом
та відтворенням культурної спадщини Поліського регіону гурт займається вже 18
років. Його учасники побували у селах Любарського, Овруцького, Черняхівського,
Олевського, Бердичівського та Житомирського районах нашої області, зустрілися з
18 самобутніми носіями фольклору.
Записано і вивчено 8 обрядів,
понад сто календарно-обрядових, суспільно-побутових, історичних, рекрутських
пісень, п’ять оригінальних танків, 14 дитячих ігор, а також велика кількість
дитячих закличок, дражнилок, лічилок, прозивалок, примовок, скоромовок, віншувань.
Учасниками гурту придбане
традиційне поліське вбрання та регіональна атрибутика, необхідна для
відтворення обрядодійств.
Протягом 15 років заняття
колективу відвідували понад сто п’ятдесят учнів, багато з них продовжували
займатися в ньому після закінчення школи. А солістка гурту Нестерова Анастасія
наразі є керівником молодшої групи “Джерельця”. Історію становлення гурту можна
прослідкувати за розгортками фотокарток,
газетними вирізками, аудіо- та відеозаписами.
Найбільш результативними стали
фольклорні експедиції в села Овруцького (Нижня Рудня, Мала Радча, Великі
Мошківці, Листвин, Левковичі) та Олевського (Кишин, Зольня, Зубковичі) районів,
де гуртківці зустрілися із справжніми майстрами народної творчості Горовською
Марією Дмитрівною (80 років), Мошківською Марією Іванівною (75 років), Журавель
Лідією Миколаївною (65 років). Пам’ятними були зустрічі з носіями фольклору
Шишчук Ольгою Олександрівною із с. Головина Черняхівського району, Федоровичем
Іваном Миколайовичем із с. Іванівки Житомирського району, Олійником Василем
Захаровичем із с. Провалівки Любарського району, які виявились знавцями обрядових пісень, дитячого фольклору
та народних звичаїв, а спілкування з ними залишило глибокий слід в душах дітей.
Запис фольклорних матеріалів
гуртківці здійснюють за встановленими правилами, оформляючи на кожен зразок
паспорт, в якому вказане село, район, область, де відбувалась експедиція,
прізвище, ім’я, по батькові, вік носія
фольклору, дата запису та прізвище того, хто його здійснював . Під час
експедиції учасники гурту користуються магнітофоном або диктофоном, бо без
прослуховування “живого звучання” було б неможливим відтворення самобутньої виконавської
манери співу та мовлення.
Розшифруванням записів займаються
керівники, а виконавською діяльністю – всі гуртківці, які, до речі, відвідують
заняття виключно за бажанням і приймаються до гурту без попередньої перевірки
музичних здібностей.
За час діяльності гурту створені
такі фольклорні програми та відтворені
обрядодійства:
- “Вашого двора не
минаємо”;
- “Щедрий вечір добрий”;
- “Водіння Кози”;
- вертеп “Христос народився
– славимо його”;
- “Молотіння Коляди”;
- “Закликання птахів”;
- “Виходьте, веснянки”;
- “Перший вихід в поле”;
- “Ой виходьмо на травицю -
граймося”;
- “Да на нашу гулицу”;
- “Водіння Куста”;
- “Проводи русалок”;
- “Ой на Йвана Купала”, (додатки
№7,8).
Пісні, записані “Джерельцем”,
ввійшли в ІІІ том фольклорного збірника “Пісні Полісся” (упорядник Б.
Мельничук), фольклорно-обрядові матеріали – в збірку “Кожному мила своя сторона”.
Традиційними стали виступи
“Джерельця” на основні календарні свята у дитячих інтернатах, Будинку ветеранів
війни та праці, лікарнях міста, а також творчі зустрічі з художнім колективом
“Сонячні зайчики” із Потіївського спецінтернату.
Гурт пропагує поліський фольклор
на заходах дитячої, юнацької та наукової бібліотек, обласного краєзнавчого
музею та музею В.Г. Короленка, товариства “Просвіта”, міського управління
освіти, управління в справах сім’ї та молоді та управління освіти
облдержадміністрації, на обласному радіо
та телебаченні; виступає в школах, військових частинах, установах та на
підприємствах міста.
Починаючи з 1988 року, гурт
"Джерельце" ставав переможцем трьох обласних дитячих фестивалів
художньої самодіяльності, в 1989 році був учасником республіканського Свята
рідної мови, в 1990 році – учасником святкування Дня народження Лесі Українки,
в 1995 році став дипломантом Міжнародного фестивалю “У Галицькім колі”, в 1997
– Всеукраїнських дитячих фестивалів “Світлиця”, “Наша земля – Україна”, в 1997,
2001, 2002, 2004 роках- Міжнародного фестивалю “Коляда”, в 2003 – переможцем
Міжнародного фестивалю в МДЦ “Артек”, в 2002 році – переможцем обласного огляду
– конкурсу зимових обрядів “Обереги пам’яті”, в 2003 році – переможцем
обласного фестивалю дитячої творчості „Чисті роси”, в 2004 – обласного конкурсу
літніх обрядів, а також дипломантом фестивалів “Родославчик” в
Івано-Франківську та “Лесині джерела” в Новограді-Волинському. Гурт брав участь
у святкуванні Масляної, Трійці у Київському “Експоцентрі”, Великодня, Трійці у Державному
музеї народного побуту та архітектури у с Пирогові, Трійці та Купайла в селах
Дениші, Кам`янці, Троянові, Левкові Житомирської області.
Обряд молотіння Коляди
(Міжнародний фольклорний фестиваль ”Коляда”, м.Рівне)
Гурт є постійним учасником
Всеукраїнського руху учнівської молоді “Моя земля – земля моїх батьків” у
напрямку “Струни серця”.
Велику роботу по розповсюдженню
поліського фольклору "Джерельце" проводить спільно з кабінетом
естетичного виховання Житомирського обласного інституту післядипломної освіти
педагогічних працівників, факультетом Державної Академії керівних кадрів культури
і мистецтва, ділячись досвідом роботи зі слухачами курсів –працівниками
закладів освіти та культури області.
Досвід дитячого фольклорного
колективу по організації пошукової та виконавської діяльності був запропонований
для вивчення і впровадження в практику Міністерством освіти України (“Інформаційний
збірник наказів і інструкцій МО і НУ” №23 за грудень 1997 року).
У 2003-2004 н.р. за ініціативою
міського Управління освіти на основі діяльності гурту „Джерельце” започатковано
роботу міжшкільного факультативу „Фольклор та етнографія”, заняття якого мають
змогу відвідувати учні інших шкіл міста.
Констатуючи факт наявності
великої кількості посібників з народознавства, збірників української
народно-пісенної творчості слід зауважити, що більшість із них не носять
регіонального характеру, а, по суті, є
публікаціями загальновідомих зразків, що не відображають місцевого колориту,
діалектики, мелодики, манери виконання, зрештою, особливостей і самих обрядів
та звичаїв. Керівники гурту вважають, що саме використання місцевого матеріалу
виховує в учнів почуття любові до рідного поліського краю, відчуття і розуміння
самобутності та неповторності культури свого регіону, багатства та розмаїтості
його культурної спадщини. Саме тому на допомогу керівникам
фольклорно-етнографічних гуртків, класним керівникам, вихователям груп
продовженого дня, вчителям народознавства надруковані методичні рекомендації та
посібники, створені на основі фольклорних зразків, записаних в селах
Житомирського Полісся:
-
“Сценарії зимових свят“ (1995 рік) ;
-
“Організація фольклорно-пошукової роботи” (1997 рік);
-
“Дитячі грання Житомирщини” (1998 рік) - додаток 9;
-
“Формування навичок виконавсько-творчої діяльності учнів
у фольклорному ансамблі” (1999 рік) –
додаток 10;
-
готові до друку сценарії заходів, складені на основі
використання фольклорних матеріалів екологічного спрямування, „Берегти природу
– берегти життя” (додатки 3,4,5,6) та “Жартівливі пісні Житомирщини”.
Основним
завданням керівники гурту вважають проникнення здобутків колективу, по
можливості, у переважну більшість шкільних заходів, органічне впровадження
результатів фольклорно-пошукової діяльності в усі ділянки виховної роботи
школи, а найбільшим досягненням вважає не завойовані нагороди на сценах
фольклорних оглядів і фестивалів, а можливість повернення кращих автентичних
надбань поліщуків людям, ознайомлення з поліською культурою мешканців інших
регіонів України, продовження народних традицій у сучасному житті.
Обряд водіння Кози
Прикладами відтворення обрядів та
звичаїв Полісся в природних умовах і в конкретні календарні дати можуть
слугувати традиційні колядування в містах Житомирі та Рівному на Різдвяні
свята, водіння Великодніх веснянок в МДЦ “Артек”, здійснення купальських
обрядодійств в Денишах, водіння Куста, проводи русалок на Трійцю в селах
Левкові, Троянові, Кам`янці, обряди закликання весни, водіння Куста, завивання
берези в Державному музеї народного побуту та архітектури під відкритим небом у
селі Пироговому.
Підготовка до
Купальського обряду у с.Денишах
Водіння Куста на
Трійцю в с.Троянові
Особливо позитивним у роботі гурту є
використання зібраних зразків народної творчості Полісся на уроках музики та
народознавства, в репертуарах хорів, солістів, фольклорних гуртів міста та
області.
Отже, усе вищесказане є яскравим
свідченням того, що зусилля керівників гурту, заступника директора школи з
виховної роботи та педагога-організатора, спрямовані на те, щоб у школі
припинила існування педагогіка заходів, щоб заходи народознавчого напряму не
носили фрагментарного характеру, щоб використаний у них фольклорний матеріал
відповідав віковим особливостям учнів, а народознавчий зміст – регіональним та
етнічним особливостям ,що є основною умовою роботи фольклорного гурту.
Керівники “Джерельця” наголошують, що сьогодні неможливо просто реставрувати
народні традиції, популяризуючи народне мистецтво. Необхідно припинити
засценарювання виховних заходів, змінити їх масовий, поверховий характер,
культивувати глибокі знання, звертаючи увагу учнів на глибинну суть народної
творчості. Вивчення народних обрядів,
звичаїв, фольклорні фестивалі, конкурси, виставки робіт декоративно-ужиткового
мистецтва повинні зорієнтувати учнів на глибинну основу народної культури, її
символіку, тобто саму сутність. В цьому контексті народна символіка України
повинна використовуватися не лише під час проведення урочистих заходів, а стати
невід’ємною частиною життя школи.
Підсумовуючи
вищесказане, можна зробити висновок, що основними умовами ефективності використання
народних традицій у виховному процесі школи є:
- глибоке розуміння й
осмислення школярами первинного, внутрішнього змісту народних традицій, звичаїв
та обрядів, а також усвідомлення їх значущості у нашому сьогоденні;
- формування у школярів
інтересу до народних традицій, потреби до їх вивчення шляхом виникнення у них
стійких переконань та почуттів;
- орієнтація на
активно-пізнавальне, дієво-творче засвоєння матеріалу через здійснення учнями
історико-етнографічної пошукової діяльності;
- впровадження вивчення народознавства
у відповідній системі, щоб народознавчим змістом була пройнята вся навчальна і
виховна робота школи, всі виховні ланки, включаючи сім’ю, дитсадок, позашкільні
заклади.
В результаті практичного впровадження народних традицій у
виховний процес вчителями ЗОШ №6 було виявлено, що не менш важливим для ефективності
цього процесу є наявність педагогічних кадрів, спроможних забезпечити
досягнення поставленої перед педколективом мети – виконання рішень, прийнятих
педагогічною радою, яке має відбуватись з урахуванням інтересів учнів, які
доцільно визначати шляхом проведення анкетування. Також необхідною умовою
забезпечення раціонального використання українських культурно-історичних
традицій є складання продуманого і чіткого річного плану, придатного для виконання
колективом вчителів та учнів. Важливим є систематичне навчання класних
керівників, класоводів, вихователів на засіданнях методичних об‘єднань та
шляхом індивідуальних бесід на тему використання методів народної педагогіки у
їх повсякденній шкільній діяльності. З боку адміністрації школи педагоги та
учні повинні відчувати постійне сприяння та заохочення їх до процесу вивчення
народних традицій (зокрема, до пошукової діяльності у цій галузі); заступник
директора з виховної роботи та педагог-організатор мають бути готові до надання
методичної та практичної допомоги вчителям та їх вихованцям у разі необхідності.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.